Школо моя, рідна школо,

Казка тепла й доброти,

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

 

Першопочатки

 

До Великої Жовтневої соціалістичної революції в селі Бутенки школи не було, та й теперішнє пристанційне село в той час було малонаселеним поселенням, розкиданим по хуторах. За царської влади шкільна мережа розвивалась не по принципу врахування величини населених пунктів, а по класовому принципу.

У селі Бутенки було понад 300 селянських дворів, проживало декілька десятків залізничних робітників і службовців. У хуторах Стогнії, Вітрова Балка, де було переважно куркульське населення, земство побудувало в 1908-1912 р.р. початкові школи. У цих школах началися діти куркулів і міцних середняків, а діти бідних селян і наймитів залишались неписьменними, адже навчання не було обов’язковим. У школах вчилися переважно хлопці, лише 20-25% дівчат. Не більше 15-20 осіб відвідували трьохкласну церковно-приходську школу в селі Вовчій. Тільки окремі щасливці та діти сільських багатіїв і духовенства могли потрапити в середні школи-гімназії, які були в Полтаві, Кременчуці, Кобеляках. Навчання дітей розпочиналося з 10-11 років, а то й значно пізніше. Початок занять був пізній, після Покрови (з 15.10), коли в селян закінчувалися основні польові роботи і можна було обійтися без праці дітей....